Головна ВІНЬКІВЦІ Реєстрація

Вхід


Баннерная сеть BANNER.UA

Вітаю Вас Гість | RSSПонеділок, 14.10.2019, 01:47
Меню сайту

Наше опитування
Оцените мой сайт
Всього відповідей: 274
Рейтинг каталога сайтов Хмельницкого региона
Адамівська сільська рада


Адамівська сільська рада

Село Адамівка розташоване на північному заході Віиькоксцького району, за 18км від райцентру і за 45 км від залізничної станції. До складу сільської ради входить село Адамівка. Загальна територія - 2460 га. Станом на 2003 рік населення сільської ради становить 1100 осіб, з них: чоловіків-446, жінок-654, пенсіонерів - 552, дітей шкільного віку - 86, дітей дошкільного віку - 449.

Сільський голова — Русін Іван Дем’янович, укряїнець, 1953 року народження, освіта середня спеціальна, механік.

Секретар сільської ради-Федорук Галина Юхимівна, українка. 1962 року народження, освіта вища, зоошжепер.

Протягом своєї діяльності значну   організаторську роботу здіпєпіокілн голови сільської ради попередніх скликань: Санпцький С.С., Вох І.М., секретарі попе­редніх скликань Коріпта В.II., а також голови колгоспу Лисюк Д.Д. Гуменюк О. VI.. Лисюк Д.Д.

Станом на 2003 рік на території сільської рад.и діяло два фермерських господарства: «Краєвид» (Саіиіцький В Ф.) і «Наталі» (Савицький В.С.). сільський клуб (Трембовецький О.В.), бібліотека (Чорна Л.В,), фельдшерсько-акушерський пункт (Підмурняк В. І.), відіділення зв'язку (Главацька Н.І.). Свято-Покровська церква (Зварич Г.В.), два магазини від Віньковсцької райсіпоживспілки, Приватні торгові точки.

За роки не іалежпості України позитивно зарекомендували себе депутати Руділе В.В., Левицький В.І., Матущак Г.С.

 До складу сільської ради обрано 15 депутатів, з них 10 праців­ників агропромислового комплексу, 3 працівники місцевого само­врядування, 2 пенсіонери.

У селі народилось чимало талановитих, висококваліфікованих спеціалістів, які працюють на важливих ділянках різних галузей народного господарства. Серед них: Шерепа Василь Феодосійович- доктор технічних наук, заслужений радист СРСР: Студенець Василь Якович -старший викладач кафедри вищого інженерного танково-технічного училища, полковник; Лисюк Павло Дем'яно-вич - начальник медичної о відділу військово-медичної служби, полковник: Коломіець Микола Петрович головний сані гарний лікар Хмельницької області; Лисюк Олександр Олексійович - го­лова ЗА'Г "Хмельпиво", Бацуца Михайло Іванович - директор Хмельницького відділення фірми "Київетар", Нідмурпяк Олексій Васильович генеральний директор ЗЛІ '"Хмельниччииа-авто", Смалюхівський Іван Володимирович - полковник міліції та ін.

Лдамівка, як окреме село, відокремилося від Зінькова у сере­дині XVIII сг. Його оформлення, як поселення, пов'язане із спо­рудженням у 1 773 році Свято-1 Іокровської церкви. Село славилося гончарним промислом. Його розквіт пов'язаний з видобутком тут високоякісної глини, яка після випалювання набувала красивого рожевого кольору. Завдяки цим обставинам адамівський іюсуд відзначився,псаблтюю.витонченістю форм. Відомий український мистецтвознавець та етнограф А.Зарембський пояснював високу художню якість виробів адамівських гончарів впливом античної кераміки, яка якимось чином потрапила у регіон і слугувала зраз­ком для тамтешніх майстрів.

Традиційно технологія виготовлення посуду адамівеькими гон-чарами була такою. За розповідями старожилів, глину для виробів гончарі добували у спеціальних пластах, що знаходилися на північно-західній околиці села в «глиняниках». Глибина їх сягала до 20 метрів. Доброякісна («тлуста») глина витягувалась звідти за допомогою блоків. Глину скидали на дощатий настил, добре вимі­шували, потім робили конусоподібну гірку «пеньок», спеціальни­ми ножами "стругали", зрізали з гірки тоненькі стружки і готували глину до використання на гончарному крузі. Дорослий праців­ник за день міг вшоговити 50-60 горщиків, дитина або підліток -15-20. Після сушіння вироби розмальовували брунатно-фіолетовою глиною ("червінню»), яка добре виділялася на жовто-гарячому тлі верхньої частини посудини, прикрашаючи рядочками дрібного гео­метричного орнаменту, над яким розміщувалися фііури тварин і птахів. Нижня частина, а також стінки мисок - лише стилізованим зображенням тварин і людських фігур. Подекуди така традиція порушувалася - по всьому полю посудини слався витими лініями барвистий квітковий орнамент. Вироби адамівських гончарів з давніх часів збувалися на місцевих ярмарках і базарах. Географія збуту була такою: на півночі - Старокостчнтинів, Летичів, на сході - Бар, на заході - Базалія, Купин, на півдні – Могилів-Подільський. Сороки. Частіше вироби вивозилися у південні повіти губернії, а також у Бесарабію.

Для перевезення посуду використовувалися великі вози. На один такий віз вміщували до 600 середніх горшків. У добрі часи гончар мав непоганий заробіток, але якщо в дорозі заставала мряка, а ще гірше дощ, то доводилося зле: вироби втрачали свій колір, дзвін, а отже, і ціпу. Пробувши місяці, у дорозі, повертався гончар додому нерідко без іроіпей, що мовою адамівських гончарів означало «затопити горшки у Дністрі».

За даними обстеження гончарного промислу, проведеного у селі в 1901 році, видно, що тут виробляли переваж­но столовий та господарський посуд (ма­кітри, миски, горшки, ринки, збанки, їладущики, горщики-близнята. вазонки та п ідва юнки, а також дитячі іграінки-півни-ки, свистуни). В 1905 році, за даними А.Крилова, в Адамівці нараховувалося 368 дворів, 2188 мешканців. За спостереженцями Є. Сіцінського гончарним  промислом займалося майже 200 сімей, приблизно 600 і опчарів. У літописі Св’ято-Покровської церкви у 1906 році зазначалося: «щоб виростити доброю гончара, батьки вчать цьому ремеслу своїх дітей з раннього віку. Зайшовши в хату, можна побачити, як семирічні хлопчики іа дівчатка займаються цією справою. Ця обставина, між іншим, має великий вплив на те, що письменість в єпархії поширюеться дуже важко. Віддава­ти своїх дітей в школу гопчарі не бажають».

У 1913 році в Зінькові була проведена губернська висчавка гон­чарних виробів Очолив її голова правління посудо зберіганічого товариства С.П. Грижемайдо-Покрожеиницький. Переможцем було визнано Якова Бацуцу, який отримав бронзову медаль за художпій розпис гончарпих виробів, 28 гончарів олержали похвальні листи та грошові премії. ІІавсдет факт переконливо свідчач ь, що Лда-мівка була вишачпнм цеп і ром гончарного ремесла краю.

Найпершими колгоспниками були Коетюк Матвій Іванович, Косткж Іван Іванович, Косгюк Григорій, а незабаром до них при­сипалися К).('.Наконечний, І.І.І'уцал, ФС.Ьугас, Ь.Ю.Кулішов. МЛІагущак (згодом сіав головою колгоспу їм.Кірова с.Лдамівка). Головою цієї об"сдпяної групи сі а в Семен Волков.

і 929 року в господарстві «І Іриклад і ончарам>> вже було 3 сівал­ки, ! молотарка і двигун внутрішнього згоряння.

Під час масової колективізації сільська рада за допомогою ро­бі і пика-двадця і ип'яі ці исячника і м Луганська (іепана 1'удковсь-коїо організувала на базі Т(Ч)'?у сільгоспартіль ім.Лріема.

24 лисюпада 1932 року бюро Заіоііського райкому КІ І(б)У по­рушило піп анпя про занесення па «чорну дошку» області за неви­конання плану хлібозаготівлі колі оси ім.Лртема. 24 лисюпада і! Лдамівкі припинилася юргівлч п|іом'іоварами доги, поки село «по почне чесно викопували свої зобов'язання перед робілничим кла­ном і Червопок'і Армією».

І Іе оминули село сіаліпські репресії. Кніми жертвами ск^іи 1 5

мешканців Лдамівкн

Мажкі винрсібунаїїни випали на долю Ганни Яківни Дзюби (І 888- І9Н-І рр.), оа і ько і чоловік якоібуїні розкур-кулепі і '.агипули в засланні, вихову­вала 5 діі'сіі. Роби.ііп горщики, прода­вали, іак і виживали.

С ільська рада дбал;1. про розвикж села. У 1932 ролі відкрило електрос­танцію, 193! року-семирічну шкоду, 1938 року споруджено нову двопо­верхову школу.

1933 року було організовано кол­госп «Перемога», першими члена­ми якого були Г.И.Левиць-кий,     II.СІ іро гичко,    Ф.ГЛіугас, М.М.Вальчук, А.В.Мудрик. 1935 року було організовано колгосп ім.Кірова, головою якого був Матущак Михайло Гнатович. 1939 року його очолив Лисюк Дем'ян Володимирович. Він був ініціато­ром багатьох добрих справ: електрифікації села, закладки саду тощо.

У 1940 році в колгоспах с.Адамівка нараховувалось 2 трактори, 1 зерновий комбайн, 2 тракторні сівалки, 1 молотарка, 1 автомаши­на, 2 водяні млини, з них один - вальцьовий.

Під час окупації Віньковеччини (з липня 1941 року по 28 берез­ня 1944 року) радянські органи не діяли. 1 Іонад 963 адамікчан во­ювали на фронтах Великої Вітчизняної війни. В запеклих боях із ворогом загинуло 271 чол.

Після визволення в квітні 1944 року Адамівська сільська рада відновила свою діяльність. Сільську раду очолив Хіміч Полікарп Іванович. Рада збирала з населення державну позику, натуриода-ток сільгосппродукції, військовий податок, була ініціатором побу­дови одніст з перших колгоспних гідроелектростанцій.

1950 року було проведено укрупнення колгоспів, в Адамівці ство­рено один колгосп ім.Артема на чолі з Іваном Васильовичем Не-світою, в 1958 році, після реорганізації Зіньківської МТС, колгосп отримав 6 тракторів і 2 зернових комбайни.

У 1963 році головою колгоспу обрано Студенця Василя Григо­ровича, який перебував на цій посаді до 1970 року.

В 1963-1965 роках в с.Адамівка зведено сільський клуб за ініціа­тивою Д.ВЛисюка, архітектором-художником був Ліпко з м.Хмель­ницького.

В 1968 році за успіхи у праці ланкова садово-городньої бригади Русіна Анастасія Михайлівна наюроджена виставковою медаллю, відвідала ВДНГу Москві.

З 1970 до 1972 року головою колгоспу працював Черкасов Во­лодимир Васильович. У 70-х роках в с.Адамівка збудовано 4-ряд-ний корівник, лазню, гараж, закінчено будівництво шосейної до­роги до центру села.

У 1971 році Габай Н.С., яка виростила врожай цукрових буряків вагою 395 цнт/га, присвоєно звання "Майстер "Золоті руки".

З січня 1972 року колгосп очолював Дмитро Андрійович Ли­сюк. Завдяки його невтомній праці будувались нові фермерські приміщення, кормоцех, силосно-сіиажні траншеї, механізувались трудомісткі процеси.

В 1972 році орденом Трудового Червоного Прапора був наго­роджений тракторист господарства Федорук Михайло Юхимович. Його трудовий стаж становив 40 років. М.Федорук - учасник Вис­тавки Народного Господарства УРСР в Києві. Серед нагород Ми­хайла Юхимовича - орден Леніна (1970р.), орден Жовтневої Рево­люції (1976р.).

У 1972 році тракторист господарства Щебеткж Степан Михай­лович був удостоєний нагороди - ордена  Трудового Червоного Прапора.

У 1973 році були нагороджені: Степан Йосипович Стопкапь за роботу на жнивах -Ленінською медаллю з ВДІІГ. орденом Леніна -Левицький Володимир Іванович (його бригада зібрала по 33.6 цін/ іа пшениці), орденом "Знак пошани" агроном Трембовецький Василь Іванович і доярка Лисюк Марія Петрівна (надоїла 2912 кг молока від корови), голова колгоспу Лисюк Дмитро Андрійович і комбайнер Смалюхівський Федір Лукич (1974р.) 'Тракторист Ьиць Василь Ілліч і доярка Вугас Галина Євгенівна були нагороджені орденом Трудового Червоного І Ірапора. За вирощування цукрових буряків ланковим М.П. Надкреничній і М.В.НІерепі вручено пере­хідний Червоний прапор Міністерства сільського господарства СРСР і ЦК профспілки працівників сільського господарства.

Головний комітет Виставки передового досвіду в народному іосподарстві УРСР нагородив дипломом III ступеня колгосп ім.Ар-тема, а також голову колгоспу Д.А.Лисюка. Колі оси виробив по 615 цнт молока на 100 га с/г угідь і став переможцем у галузі тва­ринництва 1975 р.

У 1976 році було вирощено зернових по 36,5 цнт/га, пшениці 42 цнт/га. Колгосп посів друге місце з виробництва і продажу дер­жаві сільськогосподарської продукції. Голову колгоспу Д.А.Лисю­ка було нагороджено орденом "Трудового Червоного Прапора. Добре зарекомендував себе й агроном Вячеслав Антонович Скавронськпґг У і 077 році було чібрило 4.7,2 цмт/га чернових ч гектара. В.Л.С кавронського було нагороджено орденом "Знак пошани".

У 1978 році колгосп став дипломантом республіканської вис­тавки досягнень, народного господарства.

У 1979 році Д.Л.Лисюк відвідав Сокнрянський район Чернівець­кої області, після чого використав досвід роботи по сухій відіодівлі ВРХ. Це дозволило збільшити приріст худоби ч 800 до і 200 г на добу.



Форма входу
Логін:
Пароль:

Календар новин
«  Жовтень 2019  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031

Погода
Погода в Україні

Друзі сайту

   
Статистика
Система контекстного показа рекламы ID5.Ru
Copyright MyCorp © 2019Безкоштовний хостинг uCoz