Село Пилипи-Олександрівські розташоване за 5 км
від районного центру і за 50 км від залізничної станції Дунаївці.
Загальна територія сільради становить 1640,2 га, в
тому числі: орної землі - 658,23 га, лісів - 469 , кількість населення сільради становить 934 особи, з них: чоловіків -511,
жінок - 423, пенсіонерів - 327, школярів - 123.
Сільський голова - Перепел Галина Василівна,
українка, 1953 року народження, освіта вища, вчителька російської
мови і зарубіжної л ітератури.
Секретар сільської ради Щербанкж Марія Степанівна,
українка, 1955 року народження, освіта середня спеціальна,
товарознавець.
Значний внесок у процес розвитку громади вклали
голови сільської ради попередніх скликань: Атаманюк С.М., Палаш
О.І., Коржак А.В. Голову колгоспу Василя
Тимофійовича Швеця і бригадира рільничої бригади Музику Івана
Федоровича нагороджено орденом Леніна. Колгоспниць Сікорську Валерію
Степанівну, Поріцьку Надію Самійлі-вну - орденами Трудового
Червоного Прапора.
За багаторічну працю нагороди отримали
механізатори Кабась Г.М., Мазур О.М., Коваль В.Ф.; доярки Колісник О.Л., Май-данюк М.С., Московчук
Є.І.
Бригадир будівельної бригади Кухарський О.М. керував будівництвом 2-куполь-ної Свято-Успенської церкви, контори
та майстерні по ремонту техніки.
Духовно-культурному піднесенню селян своєю
багаторічною працею сприяли вчителі Олендра С.І., Перепел Г.В.,
ІЦєрбанюк М.Г., ІЦєрбанюк О.Г., Комірко М.С., Дереш Т.В.
Ефективну медичну допомогу людям протягом багатьох
років надавали завідуючі фельдшерсько-акушерським пунктом
Атаманюк ГА., Заганіч Н.П.
На території сільської ради діють ТОВ «Нива»,
фермерське господарство «Оріон», ІІП «Горизонт», будинок культури та бібліотека (зав.
Кухарська Г.В.), фельдшерсько-акушерський пункт (Сікорсь-ка Л.В.), загальноосвітня школа І-ІІІст. (ОлендраС.І.), дитячий садок (Поплавська Г.І.).
За роки незалежності позитивно зарекомендували
себе депутати Швець М.О., Мазур О.М.
До складу оновленої сільської ради обрано 15
депутатів, в т.ч.: 6
-працівники
сільського господарства, 2 - вчителі, 2 - пенсіонери.
У селі народилось чимало талановитих,
висококваліфікованих спеціалістів, які працюють на важливих ділянках різних
галузей народного господарства, а саме:
Кохан Василь Кирилович - кандидат сільськогосподарських наук; Атаманюк
Олександр Григорович
-начальник слідчого департаменту комітету СБУ;
Кухарський Григорій Данилович -
генерал-майор запасу, директор асоціації по виробництву і реалізації
товарів народного вжитку «Співдружність. Вінниця»;
Шендер Андрій Іванович - підполковник. Начальник виробничо-технічного відділу управління капітального будівництва; Щербанюк Віктор Васильович - капітан II рангу Тихоокеанського морського флоту;
Олендра Петро Васильович - директор єдиного на Україні
екстремального спортивного клубу "Багджї-Джампінг"
(вільний політ); Любовецький ВасильСтаніславович -очолював Хмельницьку кондитерську фабрику.
На думку С.Сіцінського, Пилипи-Олександрівські
засновані вихідцями з Росії- старообрядцями, яких на Поділлі
місцеві жителі називали "Пилипами" або "Пилипонами".
Вірогідно, що село засноване у першій половині XVIIIст. В історичних документах XVIIIст. поселення називалося
Поросятківською Слобідкою.
З церковних літописів відомо, що у 1797 році
зусиллями священика Георгія Більчинського збудовано церкву
Пресвятої Богородиці. Церква володіла 3 дес. садибної, 41
дес. орної землі. У 1868 році у селі відкрито
церковно-єпархіальну школу, перетворену у 1887 році в однокласне училище. У
1888 році збудовано окреме шкільне приміщення.
Пилипи-Олександрівські входили до Капустинської
волості Ушицького повіту. На початку XXст. тут нараховувалося 117 дворів, у яких мешкало 725
жителів. 197 дес. землі у селі належало дружині
генерал-лейтенанта російської армії Емілії Михайлівні Бо-роздіній, 22 дес. - дворянину Костянтину
Миколайовичу Львову, 278 дес. - 11 селянським товариствам.
Радянська влада в селі була встановлена влітку 1920
року з наступом Червоної кінноти Котовського. Селяни отримали 435
га панської
землі, розподілом якої займався комітет незаможних селян (комнезам). Першим головою комнезаму був Антон Іванович Поріцький. Згодом в Пилипах організовується
сільська рада, яку очолює Атаманюк Серг ій Гаврилович, секретарем працює
Атама-нюк Ярема Гнатович.
1924 року проводилась організація колективного господарства. З 7 селянських господарств організовується
товариство зі спільного обробітку
землі (ТСОЗ), яке очолив А.І.Поріцький. З часом до вказаних господарств приєднується іще чотири, які
складають основу колгоспу
"Сніп".
Першими комсомольцями села були Марія Андріївна
Швець, Григорій Іванович Швець, Катерина Андріївна Олендра,
Марія Дубина та Костянтин Петрович Бережанський.
В 1931-1933 роках був створений
комсомольський осередок, який очолював
К.П.Бережанський.
З липня 1941 по березень 1944 року село було окуповане
фашистами. Сільська рада не функціонувала. Понад 200 чол.
воювали на фронтах Великої Вітчизняної війни. Серед них - Макогон
В.Д., Московчук І.С., Побережний В.Д., Щербанюк М.І., Музика
І.М., Щербанюк Д.П., Мінаков М.Д. та ін., які були нагороджені
орденами
і медалями "За відвагу". Смертю хоробрих в боях із ворогом полягло 105 мешканців.
1946рік став роком народження комуністичної організації на селі, яку очолив Іван
Ананійович Палаш, а потім Василь Олександрович
Мороз. Головою колгоспу обрали Василя Тимофійовича Лвеця, агрономом - Гулька Аксентія Григоровича.
1946року ланкові Варвара Василівна Бережанська,
Василина Опанасівна Гладиш, Варвара Кіндратівна Моргун, Ганна Олексіїв на Щербанюк, Феодосія Пилипівна Кохан виростили
врожай озимих культур по 30,0 цнт/га на закріплених площах не менш ніж 8 га. За цей трудовий подвиг Указом Президії
Верховної Ради СРСР від 16
лютого 1948 року п'яти колгоспницям присвоєно звання Героя
Соціалістичної Праці, вручено золоті медалі "Серп і Молот" та ордени Леніна. Орденом Леніна були нагороджені й
голова колгос пу Василь Тимофійович Швець, бригадир першої рільничої бригади Іван Федорович Музика. Колгоспниці Валерія Степанівна
Сікорська, Надія Самійлівна Поріцька
отримали ордени Трудового Червоного Прапора.
В червні 1959 року відбулося укрупнення сіл Великий
Олександрів та Малий Олександрів, на базі яких утворено
артіль "Росія", головою якої обрано Луку Васильовича
Костюка.
На селі розпочалось велике будівництво. На честь
50-річчя Радянської влади збудовано новий будинок культури, чотирирядний корівник на 200 голів худоби. 1965 року здано до
експлуатації новий сільмаг, на хуторі Червона Зірка відкрито
продовольчий магазин. В центрі колгоспу
збудовано нове приміщення контори та сільської
ради.
Згідно з рішенням виконкому Хмельницької обласної
ради народних депутатів №164 18 жовтня 1989 року утворено
Пилипо-Олександрівську сільську раду. 31 жовтня відбулася перша
сесія новоутвореного органу влади. Головою сільської ради
обрано Степана Михайловича Атаманюка, секретарем Марію
Степанівну Щербанюк.
В червні 1989 року на базі господарства "Росія" було створено
новий колгосп "Дружба", головою якого обрано Олексія Івановича Палаша. При його головуванні в 1989 році розпочато
будівництво контори. В користуванні селян з'явився новий ставок. 1993 року у Пилипах-Олександрівських відкрито сільський будинок
культури, 1995 року - двокупольну
Свяго-Успенську церкву, спорудженням якої керував бригадир будівельної бригади
Олексій Миколайович Кухарський. Церкву
освятив благочинний району отець Іоанн.
1997року у селі відкрито перукарню.
1997року головою КСП "Дружба" обрано Віктора
Михайловича Атаманюка.
В березні 2002 року на виборах до місцевих рад було
обрано 15 депутатів сільської ради і сільського голову Перепел Галину Василівну. Перша сесія ради обрала керівні органи та
секретаря сільської ради Щербанюк
Марію Степанівну. Популярним в районі та за його межами є сільський
фольклорно-етнографічний народний ансамбль
"Джерело", зразковий фольклорний гурт "Джерельце", якими керує талановитий педагог, директор школи Олендра Свгена Іванівна.
Фольклорно-етнографічний ансамбль
"Джерело" створений 1984 р. із кращих
співачок села. Учасниці фольклору — вишивальниці,писанкарки,
швачки, коровайниці, - активнізбирачіпісенної
спадщини, в репертуарі яких понад 300 зразків
автентичного фольклору. За наслідками збирацької діяльності членів
колективу видано книгу "Весільні пісні Віньковеччини".
Ансамбль "Джерело" — лауреат обласного
свята "І Іодільські візерунки", Республіканського свята
народної творчості, другого Всесоюзного фестивалю фольклору, другого Міжнародного фольклорного
фестивалю в Києві та ін.
Дитячий фольклорно-етнографічний
ансамбль "Джерельце" продовжує відроджувати народні звичаї та обряди, він лауреат 10 міжнародного фольклорного конкурсу
в м. Вінниці, переможець багатьох обласних і районних конкурсів.