Сайт про Віньківці - Зорянська сільська рада

Село Зоряне - центр Зорянської сільської ради, розташоване за 20 км від райцентру, за 12 км від залізничної станції Ялтушків на лінії Бар-Ялтушків Вінницької області.

До складу сільської ради входить одне село. Загальна площа складає 1778,2 га. Загальна кількість населення сільської ради становить 685 осіб, з них: чоловіків - 365, жінок - 320, пенсіонерів -282, школярів - 77, дітей дошкільного віку - 30.

Сільський голова - Фрига Анатолій Михайлович, українець, 1957 року народження, освіта вища, радіоіижеиер.

Секретар сільської ради - Фрига Валентина Анатоліївна, 1977 року народження, освіта середня спеціальна, агроном.

Немало для підвищення соціально-культурного, економічного рівня сільради зробили голови сільської ради попередніх скликань Сухар М.І., Дерев'янко В.І., секретар попередніх скликань Шпак М.С., голови колгоспу - Іваеюк 1.1., Лисак М.В.

Помітний слід в соціально-економічному житті сільської грома.ди залишили ветерани колгоспної праці: механізатори - Фрига М.Д., Параіцук М.С., Занадловський В.С.; тваринники - Павлюк П.С., Демчук М.І., Дзюрак 1.1.; доярки - Руснак Г.М., Павлюк М.Ф., Мельник С.П., Грицак П.О.; будівельники - Козловський І.К.. Іваеюк І.Й., Шевчук П.М.; коваль - Грицак І.Я.; пасічник - Павлюк Г.В.; агрономи - Дереш І.А., Шевчук П.М.; зоотехнік Демчук В.М.; ветеринар Павлюк Л.М.

Розвиткові духовно-культурної сфери села люди завдячують вчителям Юрчак М.М., Залевській П.М., Марисик І.Д., Шевчук М.Д., Лисак В.І., бібліотекарю Шпак СІ.

Ефективну медичну допомогу здійснювали завідуючі фельдшерсько-акушерським пунктом Павлюк Ф.С., Коломійчук Г.М.

На території сільської ради діють: відділок с. Зоряне ТО В «Лан» с.Дашківці, фермерське господарство «Роса» (Гречаник В.М.), сільський клуб (Червонюк О.М.), бібліотека (Шпак СІ.), фельд-шерсько-акушерський пункт (Западловська В.М.), ІІВО «Зорянсь-ка ЗОНІ І-ІІ ст. - дитячий садок» (Малиновська О.О., Винничук О.В.), комунальне господарство «Зорянське» (Шпак О.В.), магазин та кафе (Червонюк Н.В., Шевчук О.А., Бабій Т.В.), приватний магазин (Козловська В. І.).

За роки незалежності активно проявили себе депутати Грицак С.І., Гречаник Р.П.. Демчук В.М.

До складу сільської ради обрано 15 депутатів, з них 9 - працівники сільського господарства, 1 - працівник освіти, 1 -пенсіонер, 4 - працівники соціальної сфери.

З села вийшло багато висококваліфікованих спеціалістів, які працювали і працюють на важливих ділянках різних галузей народного господарства. Серед них колишній голова колгоспу в Республіці Молдова Герой Соціалістичної Праці Козловський В.Я., колишній голова колгоспу, сьогоднішній директор сільськогосподарського підприємства в Тетіївському районі Київської області Марисик 11.0., заступник голови Віиьковецької районної ради Староста П.І., голова Хмельницького міськкому профспілки працівників АПК Дереш ГА.

Первісна історична назва села Зоряне Курники. На думку ССіцінського, вона походить від того, що на місці поселення були пасіки, а пасічники, що їх доглядали, жили у напівземляних "куренях" або "курниках".

Вважають, що село засноване на початку ХУІПст. - час закінчення панування турків на Поділлі. Давніших відомостей про дане поселення в історичних документах немає.

Церковні літописи засвідчують, що 1887 року тут на кошти нри-хожан було збудовано дерев'яну однобаневу Успенську церкву. До цього тут існувала невелика каплиця, збудована 1705 р. І |,ерква володіла 2 дес. садибної і 32 дес. орної землі.

Церковно-єпархіальну школу в селі відкрито 1888 р.

На початку XX ст. Курники входили до Осламівської волості Ушицького повіту. Тут нараховувалось 214 дворів і проживало 1139 осіб. Власником землі був дворянин Ян Зенонович Бржозовський. Йому належало 150 дес, а також селянське товариство, яке володіло 148 дес.

В 1923 р. в селі розпочала діяльність Рада селянських депутатів. 1930 року в Курниках утворено колгосп "Червоний серп", очолюваний Івасюком Григорієм Івановичем.

Чимало горя, злидарювань та негараздів довелось зазнати селянам за час голодомору 1932-1933 рр. 11а жаль, точної цифри померлих від голоду немає, та завдяки зусиллям учнів Зорянської школи вдалося встановити прізвища 24 жителів села - жертв голоду. Не обминули жителів с.Курники і репресії тридцятих років.

23 листопада 1932 року бюро Затонського райкому КП (б)У порушило клопотання про занесення на "Чорну дошку" області за невиконання плану хлібозаготівлі Курницьку сільську раду. З 24 листопада у селі припинилася торгівля промтоварами до того часу, поки село не почне "чесно виконувати свої зобов'язання перед робітничим класом і Червоною Армією зі здачі хліба".

У 1937 році розпочала роботу початкова школа, у якій учнів навчали грамоті два вчителі.

Під час окупації Віньковеччини німецько-фашистськими загарбниками з липня 1941 р. по березень 1944 р. Курницька сільська рада не діяла, відновивши свою роботу в квітні 1944 року. За час окупації 32 особи було вивезено на примусові роботи до Німеччини. В перші місяці війни на фронт пішло 213 жителів с.Курники. До рідних домівок не повернулося 109.

В серпні 1941 року в селі загинув воїн-розвідник, якого поховано на сільському цвинтарі. Довгі роки його ім'я було невідомим, та завдяки наполегливості юних слідопитів під керівництвом директора школи О.О.Демидюка та вчительки історії О.І.Мицканюк було встановлено, що невідомим воїном є уродженець Полтавської області І.Люлька.

Після звільнення села на території ради створено колгосп ім.Шевченка, який очолив І.Г.Івасюк.

Новоутворена сільська рада працювала над вико- нанням державних планів, заготівлею сільськогосподарської продукції, здійснювала керівництво соціально-культурним розвитком підвідомчої території.

Па 60-70 роки припадає найбільший за повоєнний час обсяг будівництва господарських приміщень: збудовано кормоцех, свинарник, телятники, корівники, приміщення зерноскладів, автотракторного гаража, контори колгоспу, магазину. Зріс й обсяг індивідуального житлового будівництва. В 1966 році повністю завершено електрифікацію населеною пункту. У 1972 році прокладено бруківку центральною вулицею села завдовжки 1,3 км.

До приміщення школи, котра знаходилась у колишній попівській хаті, прибудовано три класи, фізичний кабінет з просторим коридором. У селі збудовано цегляний будинок для фельдшерсько-акушерського пункту, а також дерев'яний будинок для сільської бібліотеки та сільської ради. Реконструйовано приміщення сільського клубу, що знаходився до тою часу у будівлі колишньої корчми.

В 1972 році Зорянську сільську раду було ліквідовано. В зв'язку з приєднанням колгоспу ім.Шевченка до Дашковецького спецгос-пу "Україна" вона підпорядковувалась Дашковецькій сільській раді Віньковецького району.

На цей період припадає будівництво асфальтної дороги від клубу до магазину. Герой Соціалістичної Праці, уродженець с. Курники «орловський Василь Якимович допомагав будувати асфальтну дорогу.

Важливою подією в історії села стало введення в дію 1980 року Зорянської восьмирічної школи - з просторими класами, їдальнею, спортивним залом, майстернями, футбольним і волейбольним майданчиками, підсобними приміщеннями.

Па початку 1989 року бригадне село від'єднується від спецгос-пу "Україна" (рішенням загальних зборів колективу № 1 від 10 січня 1989), діяльність відновлює самостійне колективне господарство ім.Шевченка. За клопотанням жителів села на початку 1990 року Хмельницький облвиконком прийняв рішення про відновлення Зорянської сільської ради. В березні того ж року відбулися вибори ради, сформовано її керівні органи.

З набуттям самостійного статусу та приходом до керівництва сільськогосподарським підприємством талановитого керівника Сухара Михайла Івановича неперспективне бригадне село Зоряне стає невпізнанним. Виробничі показники сільськогосподарського підприємства стають одними з кращих в районі. Інтенсивно ведеться господарське будівництво, здійснюється соціально-культурний розвиток села. Па той час в селянській спілці ім.Шевченка {будовано приміщення автоіаража з асфальтованим двором, новий зерновий склад із критим током, приміщення будівельної бригади, склад паливно-мастильних матеріалів, реконструйовано приміщення контори колгоспу, де розташувалися Зорянська сільська рада і філія Ощадбанку.

Регулярно поновлюється зернозбиральна та ґрунтообробна техніка. При вирощуванні сільськогосподарських культур дотримуються всі агротехнічні вимоги. Це сприяє отриманню гарних показників і значно поліпшує матеріальні умови жиптя.

Активно розвивається соціально-культурна сфера села. Збудовано приміщення фельдшерсько-акушерського пункту, реконструйовано та оздоблено приміщення сільського клубу, споруджено нове приміщення сільської бібліотеки, до школи підведено водопровід.

Добудовано дитячий садок, введено в дію сільську автоматичну телефонну станцію на 50 абонентів, збудовано два житлових будинки для молодих спеціалістів.

24 серпня 1993 року в село Зоряне підведено природний газ. На голубе паливо переведено приміщення контори, клубу, бібліотеки, віддділення зв'язку, ЛІС, ФЛІІу, дитсадка, магазину. Сьогодні з З 14 дворів селян у 212 горить природний газ.

Позитивні зрушення у розвитку індивідуального сектора виробництва на селі відбулися завдяки земельній реформі, розпочатій 1992 року. І Іаселенпю виділено 10 га землі під індивідуальне житлове будівництво, 67,5 та -для розширення особистого підсобного господарства, 289,2 га —для випасу ВРХ індивідуального сектора. Усе це дало змогу поліпшити умови жиггя зорянців в умовах фінансово-економічної кризи за рахунок вирощування та реалізації ними сільськогосподарської продукції власного виробництва.

В умовах розвитку незалежної України великої ваги в соціально-економічному розвитку села та поліпшенні умов жиггя селян набувають органи місцевого самоврядування, зокрема, після проведення реформування агропромислового комплексу гастворення на основі сільськогосподарських господарств підприємств з приватною формою власності.