Сайт про Віньківці - Зіньківська сільська рада

Село Зіньків розташоване па південному заході Віиьковецької о району. Відстань від районного цеп гру - 15 км.

До складу сільської ради входять села Зіньків, Станіславівка. Загальна кількість населення сільської ради становить 2549 чол., в т.ч.: с.Зіньків - 1871 чол.. Станіславівка - 678 чол.; з них: пенсіонерів - 785 чол. ( с.Зіньків) і 330 чол. (с.Станіславівка); школярів -428 чол.

Сільський голова - Марчук Олександр Захарович, 1946 року народження, українець, освіта вища, іпже-нер-механік сільського господарства.

Секретар сільської ради - Косгюк Марія Яківна, 1959 року народження, українка, освіта вища, вчитель української мови і літератури.

За час своєї діяльності чимало зусиль для покращення добробуту громадян доклали голови сільської ради попередніх скликань: Когут І.С., Матущак І.В., Гокарчук М.І., Регеша І.І., голови колгоспів - Гуменюк М.І І., Ковальчук Р.Т., Гуменюк РЗ.М., Марчук О.З.

Помітний слід в соціально-економічному житті сільських громад залишили ветерани колгоспної праці Ковальчук II.В., Кулик Ф.В., Ковальчук С.В., орденоносці Син-чишин Я.В., Козар Г.М., а також ланкові - Рибак П.И., Михайлюк С.Л., Вараниця М.О.; бригадири - Подоля В.І., Цюнрак М.М., І лу-ховський М.А., Максимчук І.М.; телятниці - Кучер М.І'., Воша Л.Ф., Стру-жевська В.Л.; доярки -1 оцалюк В.М., ІІеньксвич Ь.С, Кочар Г.М., Вермінська Л.Й., Всрмінська С.Г.; будівельники - Стахои І.А., Дудиак А.В.; ковалі - Криіцук Й.И., Цюиа Д.В.; ветеринар Вибодовсь-кий Ф.Д.

Справжніми сівачами знань зарекомендували себе: вчителі Зав-іша І.II., Гречановська М.С., Борусевич Г.Р., Рудницький О.'Г., Когут І .В.; бібліотекар Ковальчук Л.В.

Постійно піклувалися про людей завідуючі фельдшерсько-аку-шерськими пунктами Вітковська М.В., Шерепа М.С.

На території сільської ради діють: С ГОВ «Яблуко-Агро», С'І'ОВ «Зіньків», машинно-тракторна станція, два сільських клуби, будинок культури, три бібліоіеки, два фельдшерсько-акушерських пункти, Зіньківський НВК, дитячий садок, Зіньківська ЗОНІ І-ІІ ст.

Родом із сіл сільської ради є чимало талановитих, висококваліфікованих спеціалістів, серед яких: Рибак Іван Васильович - професор Кам'янець-Подільського державного університету; Левиць-кий Володимир Андрійович - професор, доктор медичних наук, викладач Івано-Франківської медичної академії; Ковальчук Василь Григорович, професор, ректор Кам'-янець-Подільської МАУП; Кабачинський Микола Ілліч - викладач Хмельницької академії прикордонних військ, доцент; Кабачинська Світлана Іллівна журналіст, Щербак Галина Романівна — заслужений вчитель України.

У Зінькові проживає самодіяльний поеті композитор П.І.Протичко. В його творчому доробку - понад 150 пісень. 1995 року вийшла збірка його пісень та віршів.

Перша достовірна згадка про Зіньків датується 1404 роком. Саме годі польський король Владислав II передав Петру Шафранцю Зіпьківську волость на таких умовах: "Власник або рівний йому засновник має жити в наданих місцевостях, повинен виставити, коли буде потрібно, 6 сулиць та 12стрільців, а у випадку війни боронити край з усіма своїми людьми, які повинні виконувати всі служби..." У 1432 році Зіньків подаровано подільському воєводі Петру Одрованжу. У 1450 році у Зінькові було збудовано домініканський костьол, а 1458р. місто здобуває магдебурзьке право. В середині XV ст. тут з'явився потужний замок. За люстрацією 1570 року, у Зінькові нараховувалося 275 будівель. Доречно зазначити, що, за підрахунками Й.Г.Крикуна, пересічне місто у Подільському воєводстві нараховувало 252 двори з населенням 1515 жителів. У XV - першій половині XVI ст. Зіньків був центром повіту Подільського воєводства.

Населення Зінькова брало активну участь в національно-визвольній війні українського народу під проводом Б.Хмельницького. Воєнні дії, грабежі жовнірів, татарви дощенту зруйнували Зіньків. Згідно люстрації 1661 року в місті нараховувався лише один дим. Навіть якщо припустити, що він об'єднував до десяти дворів, то і тоді його населення не перевищувало сотні осіб. З 1672 по 1674рр. Зіньків перебував під турецьким володінням, але у 1674 році місто було повернуто Речі Посполитій.

У першій половині XVIII ст. Зіньків стає одним з осередків гайдамацького руху. Події тих часів знайшли відображення в історичних піснях та думах. В одній з них згадується Зіньків: «Виступали козаченьки з міста із Зінькова, Ой летіли вражі ляхи з коней, як солома...»

У другій половині XVIII ст. Зіньків, на думку українських істориків О.Компан та В.Маркіної, прогресував як торговельно-ремісничий центр краю. Досить розвиненими були ткацький, кушнірський, гончарний промисли. Зіньків був у числі подільських міст, які мали цехову організацію ремесла. Діяли мідний завод, броварки, на річці Ушиці - 7 водяних млинів на 20 поставів.

Окрім древньої Свя і о-Троїцької церкви, 1730 р. було збудовано Свято-Воскресінську церкву на Соколові, а 1769 р. - Свято-Ми-хайлівську на Кривулі.

У 1793 році Поділля увійшло до складу Російської імперії. Зіньків отримує статус містечка' і стає центром волості, до складу якої входили: Ьаранівка, Всрбка-Мурована, Грим"ячка, Круті Бро-ди, Лисівка, Охрімівці, Охрімовецька Слобідка, Петрашівка, Сіа-ніславівка, Сутківці, Лдамівка. У 1843 році Зіньків було передано казні. З цього часу він став відноситися до державних поселень.

У 1888 році в Зінькові збудовано пивоварний завод.

За даними Л.Крилова, у 1903 році у Зінькові нараховувалося 832 двори і тут проживало 7054 жителі. У 1905 - 1911 рр. власник пивзаводу Вацлав Дивішик провів реконструкцію підприємства. Було збудовано варницю, бродильниці, а також цехи з розливу пляшковою і діжкового пива.

У Зінькові діяло двокласне міністерське училище, 13 церковнопарафіяльних шкіл, 7 єврейських початкових навчальних закладів. На початку XX ст. кількість членів єврейської громади Зінькова перевищувала 3000 осіб, продовжуючи зростати у наступні десятиліття.

Свреї Зінькова існували в основному на прибутках від торгівлі на місцевому базарі у дні ярмарків. Були тут і оптові торгівці зерном і фруктами, які мали давні ділові зв'язки з поміщиками і орендаторами млинів, лісів, корчем і шинків, власники пекарень, магазинів, крамниць, складів. Серед зіньківських євреїв не було багачів, але майже всі вони жили у власних будинках і отримували постійні прибутки від торгівлі та ремесла.

На початку XX ст. Зіньківську єврейську громаду очолив равин Р.Левір Йосеф Корін. Він керував громадським судом, слідкував за навчанням дітей, сприяв освіті дорослих. Сврейські хлопчики, як правило, отримували традиційну освіту в Хедерах, де навчалися з 6 до 1 5 років, а потім в талмуд-торі.

Дівчатка вчилися в двокласному училищі разом з дітьми місцевих селян. Багато єврейських сімей запрошувало приватних вчителів, щоб отримати уроки російської мови та основ математики, дати своїм дітям можливість здобути середню і вищу освіту у великих містах.

У жовтні 1917 року в селі утвердилась радянська влада. Головою революційного комітету було обрано Брика Дем'яна Івановича, який в грудні 1917 року очолив першу раду селянських депутатів. Рада конфіскувала 157 десятин землі, що належала церкві і костелам, надавши по 1,5-2 десятини бідняцьким сім'ям.

В роки громадянської війни діяльність ради була припинена і лише в січні 1921 року у с. Зіньків були проведені вибори до сільської ради робітничих, селянських і черво-ноармійських депутатів.

У 1922 році в с. Зіньків було організовано комітет незаможних селян, і'оловою якого обрали Івана Буньовсь-кого, а в 1924-1926 роках комітет очолив Йосип Марчук, згодом - Іван Козак.

На селі відкрили хати-читальні, одною з яких завідувала Н.В.Березней - секретар сільської ради і комсомольської організації.

7 березня 1923 року в Україні були ліквідовані повіти і волості. Утворено Зіньківський район, в селах сільські ради. В Зінькові, крім районних органів, утворено сільську раду робітничих, селянських депутатів, які підпорядковувались новоутвореній Кам'янецькій окрузі.

Постановою ВУЦВК від 3 лютого 1931 року Зіньківський район ліквідований, його територія включена до складу Віньковець-кого (з 1927 по 1938 рік - Затонського) району. Зіпьків залишився центром сільської ради.

У 1927 році були організовані товариства по спільному обробітку землі (ТСОЗ). На початку 1929 року на базі ГСОЗу створили колгосп «Прогрес», до якого вступило 28 селянських господарств. 1 Іершим головою обрали Подолю Степана Федоровича, та оскільки він був членом кредитного товариства, його звільнили з цієї посади, а призначили двадцятиігятитисячника Дробота, робітника з м. Дніпропетровська.

У період колективізації активісти сільської ради проводили роз-куркулення односельчан, вилучали запаси хліба. Анонімний автор із Зімькова повідомляв у редакцію газети «Вісті», що виходила у Харкові: «Сільрада забирає весь хліб, не минаючи навіть насіння, забирають насіння до зернини, на питання - чим будемо сіяти, заготівельна бригада каже, що це не їх діло, коли їм кажуть, що це незаконно, то вони кажуть, що вони самі закони й сама власть. Забирають мішанину, сіно, ярину. Наш селянин не боїться праці. Ллє в колгоспі рядові колгоспники голодують. Свавілля панує. У нас буде те, що було по других районах». Себто, голод і смерть від голоду.

Не обминули село сталінські репресії. У Зінькові їх жертвами стали 62, а у Станіславівці - 26 осіб.

У 1936 року в Зінькові було організовано М'ГС (директор -Дро-бог), в якій нараховувалось 14 тракторів.

І Іа ісриторії села Зіньків діяло три колгоспи: «Прогрес», «Соц-перемога», ім.Куйбишева. 11а той час їх обслуговувала одна тракторна бригада, яка складалась із трьох тракторів та одного комбайна. В колгоспі «Прогрес» був один автомобіль.

У 1940 році в школах Зінькова навчалось 900 учнів, працювало 40 вчителів (1932 року в с.Зіньків працювала початкова школа, 1936 року — середня, 1939 року відкрито районну школу для глухонімих).

Для обслуговування населення збудовано комбінат побутового обслуговування, лазню, відкрито сільський клуб на 200 місць та 2 бригадних клуби. Створено дільничну лікарню на 25 ліжок, міжколгоспний пологовий будинок на 20 ліжок.

Окупація території Віньковеччини в липні 1941 року німецько-фашистськими військами припинила діяльність сільської ради. Фашисти встановили окупаційний режим. Було знищено 3 тисячі євреїв, зруйновано понад 300 будинків, сільмаг, перукарню, два мости.

27 березня 1944 року с.Зіньків було визволено. Першим вступив у село Вох Станіслав Миколайович (виходець з с.Зіньків).

За героїчний подвиг в роки Великої Вітчизняної війни зіньківча-нину П.Т.Писаренку присвоєно звання Героя Радянського Союзу. За участь у Великій Вітчизняній війні понад 750 чоловік, жителів с.Зіньків, нагороджено орденами і медалями.

Па початку квітня 1944 року сільська рада відновила роботу, працювала над виконанням фінансових планів, відбудовою народного господарства, була ініціатором побудови однієї? перших у районі колгоспних гідроелектростанцій. З 1946 по 1955 ріку Зінькові діяв економічно-бухгалтерсь-кий технікум.

В 1950-1951 роках було проведено укрупнення дрібних колгоспів. Три колгоспи, що були на території села Зіньків, об'єднані в колгосп ім. Горького, з 1959 року до нього також приєднали колгосп ім. 13-річчя Жовтня с.Станіславівка.

Завжди Зіньків славився своїм базаром, а ще більше запашною "чорною" ковбасою.

1960 року до складу Зіньківської сільської ради ввійшла територія ліквідованої сусідньої Станіславівської сільської ради.

У 1961 році в Зінькові була створена «Сільгосптехніка», яка обслуговувала 10 колгоспів (до 1958 року в селі працювала МТС, а потім - РТС).

У 1966 році за успіхи, досягнуті в збиранні зернових, зіньківчанин Ф.В.Кулик удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці, у 1971 році орденом «Знак пошани» - І.Й.Гайбура, шофери Зіньківського відділення «Сільгосптехніка» І.В.Календар та С.С Левицький нагороджені за трудові успіхи орденами Трудового Червоного Прапора. У 1977 році орденом Леніна відзначено механіза тора І.В.Ковальчука, орденом Трудового Червоного Прапора В.М.Гуменюка - голову колгоспу, орденом «Знак пошани» Д.М.Івахова - керуючого Зіньківською ремонтно-технічною станцією.

У 1989 році було збудовано приміщення Зіньківської середньої школи, яка стала гордістю села. Сьогодні вона має статус навчально-виховного комплексу, який очолював талановитий педагог і організатор Рудницький Олександр Григорович.

В січні 1992 року колгосп ім.Горь- кого реорганізований у селянсько-ко- оперативну спілку «Промінь», в лютому 2001 року - в сільськогосподарське товариство «Промінь».

На території Зіньківської сільської ради створено чотири селянських (фермерських) господарства, проведено приватизацію присадибних ділянок, розпайовано колективну власність.

Сільська рада, яку останні 15 років очолювали Токарчук Михайло Іванович, Регеша Інна Іванівна, Марчук Олександр Захарович, сприяє господарській і культурній діяльності громадян, соціально-економічному розвитку сіл, забезпечує виконання наказів виборців.