Женишковецька сільська рада

Село Женишківці - центр Женишковецької сільської ради, роз­ташоване за 25 км від райцентру і за 22 км від залізничної станції. До складу сільської ради входять села Женишківці та Гоголі. За­гальна територія - 5007 га. Населення - 1735 осіб, з них чоловіків -818, жінок - 917, пенсіонерів - 694, школярів - 207.

Сільський голова - Козирський Сергій Михайлович, українець, 1970 року народження, освіта середня спеціальна, юрист.

Секретар сільської ради - Петренко Тамара Петрівна, українка, 1965 року народження, освіта вища, зооінженер.

На думку С.Сіцінського, село Женишківці було утворене жите­лями «Слободи», яка знаходилася на лівому березі р.Хлопи. На місці нинішнього села було влаштовано городище «Замчисько», в якому жителі у небезпечну годину ховали жінок, дітей, майно. У XIX ст. С.Сіцінський помітив сліди «Замчиська»у вигляді величезного валу неправильного чотирикутника довжиною півверсти.

Перша письмова згадка про село датується 1493 роком. З цер­ковного літопису відомо, що в 1764 році в селі збудовано церкву Вознесіпня Господнього. Вона мала 3 дес. садибної, 62 дес. орної землі, 46 дес. сінокосу.

На початку XX ст. Женишківці були центром волості і входили до Летичівського повіту, нараховувалося 283 двори. Тут прожива­ло православних: 1062 чоловіки і 1062 жінки, 85 католиків, 235 розкольників.

У 1864 році відкрито однокласне народне училище Міністер­ства народної освіти. У цьому ж році засновано школу грамоти для дівчаток.

Женишківці мали багато власників. Частина належала купцю Кирилу Івановичу Варнарову, старообрядцю - 98 дес. землі, інша -дружині генерал-лейтенанта Феофанії Іванівні Ісаковій - 410 дес. землі, дворянину Федору Титовичу Кливеру належало 6 дес, се­лянину Сафрону Карповичу Мельнику - 3 дес, селянину Йосипу Гимофійовичу Наглію - 54 дес, дворянці Емілії Іванівні Пригаро -1008 дес, Ванді Іванівні Хржановській - 180 дес, Владиславу Флорентійовичу Шулицькому - 103 дес, селянину Сафрону Сави-чу Чорному - 50 дес, п'ятнадцяти селянським товариствам -573 дес. землі.

У 1921 році створено сільську раду, територія якої увійшла до складу Віньковецького (з 1927 по 1938 рік - Затонського) району. Першим головою був призначений Микита Польовий - малопись­менний бідняк.

Відповідно до Конституції 1936 року, в грудні 1939 року були проведені перші вибори до рад усіх рівнів. Перша сесія першого скликання Женишковецької сільської ради відбулася на початку січня 1940 року. Було обрано голову і секретаря, виконавчий комі­тет, затверджено секції. Головою сільської ради обрали С.Ф.Коваль­чука.

Під час колективізації створено три колгоспи: «Комінтерн», ім.ХУІІ партз'їзду, а в селі Слобідка-Женишковецька, що підпо­рядковувалось сільській раді    "Нове життя".

Окупація території Віньковеччини в липні 1941 року фашис­тськими загарбниками припинила діяльність сільської ради. Після визволення району, па початку квітня 1944 року сільська рада відновила свою робочу, працюючи над виконанням фінан­сових планів, реалізацією державної позики, виконанням військо­вого податку, натурпоставок сільськогосподарської продукції, відбудовою народного господарства, зруйнованого війною. Го­ловою сільської ради на той час було призначено Катріпу По­ліну.

У 1949 році до складу Женишковецькоїсільської ради ввійшла територія ліквідованої Гоголівськоїсільської ради. 1950 року відбу­лося укрупнення колективних господарств, зокрема три Женишко-вецьких об'єдналися в одне - колгосп "Іскра", а у селі Гоголі почав діяти колгосп "Колос'".

На підставі Указу Верховної Ради УРСР від 11 серпня 1954 року відбулося об'єднання Женишковецької і Гоголівськоїсільських рад в одну із центром Женишківці. В часи тоталітаризму права сільських рад були істотно обмежені, у їх діяльність грубо втручалися партійні органи. Так, на основі рішення бюро Віньковецького райкому КПУ було звільнено від обов'язків голови сільради Ткачука А.М., а на його місце фактично призначено ставленика компартійних органів. 1 Іерідко сільська рада виступала як знаряддя репресій. Наприклад, 26 липня 1961 року Женишковецька сільська рада з подання прав­ління колгоспу затвердила список 17 колгоспників, які за невироб-лення мінімуму трудоднів позбавлялися присадибних ділянок і їм загрожувала депортація за межі України.

З ліквідацією Віньковецького району Женишковецька сільська рада увійшла до складу Деражнянського району. З відновленням у грудні 1966 року Віньковецького району Женишковецька сільська рада знову стала його складовою. З гою часу статус і підпорядку­вання сільської ради не змінювалось.

В квітні 1989 року головою сільської ради обрано Шейка Ана­толія Федоровича. На цій посаді він працював ІЗ років.

Під час виборів у квітні 2002 року до Женишковецькоїсільської ради було обрано 15 депутатів, сільського голову - Козирського Сергія Михайловича.

11а першій сесії 24-го скликання було обрано секретаря сільської ради І Іетренко Тамару Петрівну, виконавчий комітет, затверджено три постійних комісії, штатний розклад апарату, план роботи на найближчий час.

Женишковецька сільська рада займається реформуванням влас­ності, земельних відносин, здійснює на підвідомчій території ке­рівництво соціальним, культурним розвитком, підпорядкованими їй установами, забезпечує виконання законів, охорону громадсько­го і особистою майна громадян, їх конституційних прав і свобод, сприяє зміцненню правопорядку, розглядає накази виборців, зат­верджує плани і здійснює заходи щодо їх виконання, дбає про по­кращення умов життя населення.

До складу Женишковецькоїсільської ради входить село Гоголі, яке було у складі Ьожиковець, а як окреме село з'явилося у XVII ст. Історики Валерій Степанков, Федір Крикун припускають, що його назва пов'язана з іменем подільського полковника Остапа (Свстафія) Гоголя, ймовірно, прадіда письменника Миколи Гого­ля. З церковного літопису дізнаємось, що перша писемна згадка про   побудову   у   селі   храму   відноситься   до   1732   року.

У 1777 році на його місці було збудовано церкву на честь Святої Параскеви. Тут знаходилося два дуже старовинних образи Божої Матері у металевих позолочених рамах. На одній, яка знаходилася у вівтарі, було вказано дату виготовлення - 1604 рік. Церква волод­іла 4 дес. садибної, 21 дес. - орної землі, 17 дес. сінокосу. 11а почат­ку XX ст. у селі проживало 290 чоловіків і 280 жінок. У селі був маєток поміщиці Марії Дем'яновської- рідноїтітки відомої поете­си Анни Ахматової.

Сільська рада у селі виникає наприкінці 192 1 року. У роки непу сільрада проводила полі гику Радянської влади, спрямовану на ак­тивізацію селянства щодо розвитку сільського господарства, але в період колективізації були найбільш енергійні селянські родини Дениса Константинова, Клима Гібенка, Петра Засаднюката ін.

В довоєнні роки Гоголівську сільраду очолювали Федір Барві-иок, Іван Максимишин, Макар І ордєєв, Семен Лисий, секретарем сільради був Ілько Герасімов.

Одним із засновників колгоспів на початку 30-х років був Чор­ний, а головними бухгалтерами - Макар І ордєєв і Василь ІОхтимо-вич Крутий.

В господарстві було декілька ланок, в яких працювало від 20 до 40 і більше колгоспниць і колгоспників. Бригадирами були Бондар Денис, Герасімов Степан. Неймовірно важка, в основному'ручна праця на колі осиних полях та особистих ділянках не давала відчут­них результатів для покращення життя селян. Все забирали подат­кові контрактації. Обкладені податками колгоспники та одноосіб­ники не мали шматка хліба, щоб прогодувати себе і сім'ю.

В 1932-1933 рр. у цьому маленькому селі, за підрахунками ста­рожилів, від голоду померло більше 20 чоловік. За сфабриковани­ми кримінальними справами і звинуваченні в шпигунській, шкідницькій та контрреволюційній діяльності в 1938 році до 10 років концтаборів були засуджені жителі села ІОстин Слободянок, Ілько Дода, Клим Тібенко, а Іван Яворський був розстріляний.

На початку 30-х років багато гоголівських сімей, юнаків і дівчат були переселені до Арбузинського району Миколаївської області (Круті, Герасімови, Загородці), в 50-х роках - до Хабаровського краю (Герасімови, Челюбеєви), а в кінці 60-х -на початку 70-х років - до Сакського району Криму (П.Загороди і й, А.Скорбатюк, А.Хмі-льовський та багато інших).

Важкими для Гоголів були роки німецько-фашистської окупації. З перших днів «нового порядку» фашисти примушували селян працюва­ти в колективному господарстві на користь Німеччини, відбирали худо­бу, збіжжя, майно. Старостоюсільської управи був Григорко Хмільовсь-кий, секретарем управи - Макар Гордєєв, шуцманом - Максим Засад-нюк. писарем І'натко Марущак. Парадокс, але, сприяючи місцевим партизанам, сільська верхівка відправила понад 20 юнаків і дівчат, в тому числі своїх дітей і дітей своїх родичів і іа і іримусові роботи до І Іімеч-чини. Серед них Володимира Семено­вича Крутого, Марію Григорівну Хмільовську, Марію і Станіславу Ан-дрійчук, І анну Кіндратівну 1 ерасімо-ву, Надію Костянтинівну Рачок, Ніну і Зіну Денисівних Бондар та інших.

Іван Сидорович Качуринеї гь, Дмит­ро Челюбеєв, Володимир Васильович Слободянюкбули в'язнями фашистсь­ких концтаборів, Сергій Григорович Хмільовський - прикордонник, потра­пив у полон в Рівному, пропав без­вісти, Йосип Степанович Марущак був застрелений 1942 року посеред села мадярським солдатом.

В селі постійно перебували партизани. їх переховували Михаїл Гордсєв та його сусіди Іван Бондар, Іван Максимишин, Василь Герасі­мов, які допомагали продовольством, фуражем для коней. Серед парти­занів були мешканці навколишніх сіл - Охрімовець, Слобідки-Охрімо-вецької, Нетечинець. Особливою відвагою і відчайдушністю виділявся молодий партизан Григорій Шілін з с.Охрімовець. В одній з бойових операцій його було важко поранено, німці спалили його хату, роди­на жила в землянці.

Партизани громили німецькі комендатури, виводили з ладу підприємства і комунікації, руйнували мости. Ними, зокрема, був страчений шуцман Чопик з с.Женишковець.

Важкими дорогами війни пройшли більше 60 жителів с.Гоголів, зокрема від комзводу до комбата пройшов Яків Свтухович Слобо-дянюк, молодшим лейтенанюм повернувся з фронту Віталій Мус-ійович Вуйлов, майором Василь Арсенович Засаднюк, механіком-старшиною підводного човна    знаменитої «Щуки» Балтійського

флоту Леонід Васильович Герасімов. Інвалідами повернулися з війни Іван Васильович Бепь, Захар Бень, Василь Михайлович Крутий. На різних фронтах воювали Афанасій Дмитрієв, Афамасій Яськов, Василь Михайлович Гордєєв. Василь Степа­нович Герасімов. А командир арти­лерійської батареї Самійло Репутін в боях за визволення Києва був удо­стоєний звання Героя Радянського Союзу.

Не повернулись з фашистської неволі гоголями Біленький Михайло Іванович (1 891 р.н., син Біленької Лукії Юхимівни), Лірник Олексій Васильович (1902 р.н., син Лірник Катерини Дорофіївни), Кондра-тюк Фросина Марківна (191 8р.н., сестра Кондратюк Люби Маркі-вни), Дімітрієв Ларіян Йосипович (1890р.н., чоловік Дімітрієвої Анастасії ІОхтимівни), Яворська Ганна Митрофапівна (1910р.н., сестра Корчового Степана Митрофановича), Маркевич Іван Андр­ійович (1891 р.н., батько Маркевич Ганни Іванівни).

Після війни головою Гоїолівської сільради були Василь Мазур, Іван Максимишин, Василь Михайлович Крутий, секретарями сільради - Люба Михайлівна Герасімова, Олександр Кіндратович Герасімов. Одразу після війни сільська громада всю свою діяльність направила на відбудову зруйнованого колгоспу, мобілізацію над­звичайно високих податків. Був випадок, коли за заниження чи­сельності описуваних для оподаткування дерев секретар сільради Л.Герасімова уникла суду лише через те, що захворіла тифом. В той час тиф забрав баї ато гоголям, серед яких були Микола і Ми-рон Засаднюки - люди могутньої фізичної сили. їхні нащадки й донині виділяються силою і розумом. Скажімо, Сергій Ілліч Засад­нюк (нині мешкає в Деражні) - неодноразовий чемпіон України з гирьового спорту, боротьби, важкої атлетики, виховав багато тала­новитих важкоатлетів.

У 1954 році Гоголівська сільрада була об'єднана з Жениш ко-вецькою.

В повоєнний час мешканці села працювали в колгоспі ім. 40-річчя Жовтня. До речі, це був один в Україні невеликий рентабсльний колгосп, який через принципову переконаність, стійкість і волю колгоспників не був об'єднаний з іншими господарствами. Люди згадують добрим словом голів колгоспу Б.Я.Ковальчука, Г.Л.Ану-рЧ'ва, Григор'ева, О.І.Шпака, які баї ато зробили для розвитку села. Більше півтора десятка літ господарство (поки воно не занепало) очолював Ф.М.Койдюк.

[і Гоголях завжди були хороші музики, зокрема духові оркест­ри, в яких грали талановиті музиканти брати Володимир і Григорій Круті (корнет і бас), Сергій та його син Микола Константииови (баритон), Василь Піка (альт), браги Володимир і Анатолій Скор-батюки (тенор і альт), Анатолій Савуляк (баритон), Анатолій Че-любеев (корнет), Василь Герасімов і Олександр Качуринець (кор­нети). Василь Фурман і Василь Суйбог (баси), Василь.Москалюк (барабан). Керував оркестром Пилип Хмельовський. Оркестровим диригентом і військовим музикантом був учасник оркестру Петро Якович Слободянюк. Пізніше він працював методистом, директо­ром обласних курсів підготовки керівників художньої самодіяль­ності, директором обласного будинку народної творчості, завідую­чим Хмельницьким міським відділом культури, заступником на­чальника і начальником Хмельницького обласного управління куль­тури. Зараз він очолює Державний архів Хмельницької області, заслужений працівник культури України, кандидат історичних наук, академік Української Технологічної Академії, автор багатьох нау­кових праць.

Для економічного розвиїку гоголівського колгоспу багато зро­били механізатори Василь Барвінок, Василь Качуринець, Володи­мир Гордгсв, Михайло Дунець, Борис Пугач, Василь Пугач, Ілько Андрійчук. Володимир Крутий, Василь Дунець, Володимир Кащук, Микола І Іеш.ісов, Свгсн Максимішен, Євген Бондар, І Іавло і Ана­толій Челіобесии. Микола Біленький, Володимир Дімідов, Петро Нагородній, Серіііі Константинов та його син Микола, електрик Олександр Явіуховський.

В селі завжди були досвідчені водії, зокрема: І Іетро Скорбатюк, Олександр Бідюга, Василь Рачок, Сергій Засадпюк, Анатолій Кащук, Анатолій Гордєсв, Степан Дімідов, Михайло Бондар, Леонід Гордєєв.

Високих надоїв молока та виробництва м'яса добивались дояр­ки і тваринники Лідія Ма­ру щак, Ганна Максимишина Челюбесва, Марія Рупор, Міна Біленька, Лідія Дунець, Євгена Коцюба, Раїса І срасимова, Віра І Іу-і ач, Ніна Хмара, Ольга То­кар, Галина Демидова, Люба Карлін, Свгена Дода, Ганна Гордава, Юлія Де-мидова, Тамара Засаднюк та інші.

Нині в Гоголях діє невелике орендне сільськогосподарське підприємство, початкова школа, фельдшерський пункт, кооператив­ний і приватний магазини.

Гоголі оючені чарівними лісовими масивами, рочлогими луга­ми, плесами п'яні ставків, потопаюіь у елітних садах. Тут живуть привітні і доброзичливі люди, безмежно працьовиті хлібороби.

І Іоміїний слід в економічному, соціальному, духовному розвит-ку населених пунктів 'залишили голови сільської ради попередніх скликань - ІІІсйко Л.Ф., ІІІвакула Л.11., ІІІейко Л.Н.; секретарі по­передніх скликань-Суха Л.Д., Швакула Л.П., Мацюк Г.І., Гсрнавсь-ка Г.С.; голови колгоспів - Коваль II.Л., Чукань В.Ф., Кузьмов II. К., Фурман В.І., Гречаник 0.1І., Литвинюк І.П., Ковальчук Б.Я., Ануртв Г.Л., Шпак О.І.; ветерани колі осиної праці - Кукурудза К.ІГ, Стан-іславчук О.М., Пелех Т., Мазур К., Кухар Г; ланкові та бригадири -Кушнір А.II., Гадомський М.І., Швакула В.Г., Маньковська Р.А., Рихліцька Л.П., Кравчук К.О., Паюк Н.М., Бернацький М.Г., Гера-симова З.І., Бень З.І.; механізатори - Волуцький І., Палагнюк В.С., Куценко М., Гавриленко Г.К., Шуфляк В.Д., Шуфляк Н.В.. Стрілець­кий Ф.М., Крокотенко Л., Гордєсв В.М., Романченко В.В., Констаи-гинов М.С.; тваринники - Рихліцька Ф.О., Люта З.А., Качуринець К.Л., ІІІейко Л.І., Горбатюк И.І.. Фоков П.І., Громов В.С., Вуйлов В.К., Ьойко З.М., Мельник Н.Г., ІІІиманська М.В., Яніцька Є.Д., Маньковська М.П., Рихліцька Г.І., КоцюбаЗ.Ф., Максимишена Г.М., Яворська О.М., Ііідгородецька С.В., Пугач В.М., Хоренко Н.Д., Лірниченко О.І І.; будівельники - Чеховський Еї.А., Нів'євський Л., Пелехатий М.К., Маньковський Л.В.; ковалі - Нів'евський М.. І Іаюк І.С., Дунець В.І.; пасічники - Ярошевський О.І'., Максимиїпен О.Г.; ветеринари - ІІІейко А.Ф., ІІІейко І.II., Засць В.М., Цибульський П.Д.; агроном Кушнір ЛІ І.

Духовно-культурному піднесенню селян своєю багаторічною працею сприяли вчителі - Підвальний Я.М. - перший директор се­редньої школи. Суха Н.З., І улеваїий М.Г.Лндрійчук 15.Г., Підвальна З.Ф., Паюк М.П., Кабачипський М.В.. Ковальський Г.Д., Гордєєв В.М., Вуйлока Г.К., Прилюк М.В., Войтович С.В., Паталюк В.І., Ніжинська Г.С., Гаврилкж Л.А., ІІІейко Л.Ф., Крисак С.М., Гера-симчук Г.М.; бібліотекарі - Качуринсць М.І., Лемешко П.П., Яро-шевська Л.М., Мазур В.І'., Суха І.Д., Максимишена П.П., Майда-нюк Н.М., Засаднюк І. А.

Г.фективну медичну допомогу людям протягом багагьох років надавав головний лікар Женишковецької дільничної лікарні Конд-ратюк П.И., який побудував лікарню, зав. ФЛІІом с. Гоголі Мару-іцак Ц.Г.

Понад 500 земляків воювали на (фронтах Великої Вітчизняної війни. 285 жителів загинули на війні. С два Герої Радянського Со­юзу - Ординський Микола Гнатович з с.Жепишківці та Репуі ін Са-мійло Михайлович з с.Гоголі.

Па території сучасної сільської ради діють лікарська амбулато­рія, середня школа, фельдшерсько-акушерський пункт с. Гоголі, початкова школа с.Гоголі. Женишковецький будинок культури, Го-голівський сільський клуб, бібліотеки в селах Женишківці та Го­голі (Майданюк Н.М., Засаднюк Г.Л.), ГІОП «Іскра» с.Жепишківці (Вакар II.І.), ПОІІ «Колос» с.Гоголі (Койдюк Ф.М.). 6 магазинів.

Головний лікар сільської лікарської амбулаторії - Козак О.Я., директор загальноосвітньої школи - Крисак С.М., зав. ФЛІІом -Засаднюк П.Ф., директор будинку культури - Польова В. Б., зав. клубом - Явтуховська Б.Г.

До складу сільської ради обрано 15 депутатів, з них: 3 - праців­ники сільського господарства, 3 - працівники охорони здоров'я, 4 -місцевого самоврядування, 2 - вчителі, 2 - пенсіонери.

В роки незалежності активно проявили себе депутати Дуплій М.П., Польовий О.М.

Села Женишківці та Гоголі дали Україні багатьох талановитих людей: Засаднюка Володимира Антоновича - заступника Хмель­ницькою міського голови, Козака Григорія - директора Укркооп-спілки, Яніцьку Неонілу - поетесу, Козака Сергія - полковника, І Іаюк Людмилу - доктора медичних ттаук, професора, І Іасєку І Іет-ра -архітектора, Кузьмову Раїеу - доктора медичних наук, Коваль­чука Миколу — полковника, Л ічмана І Іетра - заслуженого журналі­ста України, Кузьмова Парфена - учасника нараду Перемоги в Москві.