Сайт про Віньківці - Дашковецька сільська рада

Село Дащківці розташоване за 8 км від райцентру і за 25 км від залізничної станції Бар. Загальна територія - 2777 га, населення -1255 чол., з них чоловіків - 582, жінок - 683, пенсіонерів - 516, школярів - І 76.

Сільський голова - Криворучко Руслан Борисович, украпиш. 1963 року народження, освіта вища, зооінженер.

Секретар сільської ради - Каськова Галина Броніславівна, у к раїнка, освіта вища, економіст.

Дашківці вперше згадуються в грамоті короля Олександра у 1503 році, коли поселення було передано Феофілу Єлтуху з правом його викупу за 50 марок. Село складалося лише з двох дворів. Від Слту-\а Дашківці перейшли у володіння Карачевських. У 1530 році село постраждало від набігу татар і у 1563 році тут нараховувалося всього 9 дворів. У І 582 році Карачевський поділив маєток на дві частини. ()дну подарував внуку Федору, а другу - Андрію і Луці Хорошкам

ІПслехівським. У 1591 році Хорош-ки і Карачевські здійснили новий поділ. До перших перейшли Дашківці. У 1604 році польський король Сиі ізмунд III дозволив виставити на торги Дашківці, але Хо-рошки-Шелехівські відстояли право на село. На карті Боплана Дашківці зображені в оточенні непрохідних лісів. У 1668 році село зазнало цілковитого руйнування. І лише на початку XVIII ст. знову заселяється і відбудовується.

З церковних літописів відомо, що у 1766 році було збудовано невелику, кригу соломою уніатську церкву, яку в 1768 році освятив єпископ

Леон Шемтицький. Церква була названа на честь Успіння Пресвятої Богородиці. У 1784 році збудували трьохбаневу церкву з дзвіницею. У 1794 році населення Дашковець перейшло з унії в православ'я.

У 1850 році церкву відремонтували. Вона володіла 11 десятинами орної землі і 58 десятинами сінокосу. У 1878 році відкрито церковно-аіархіальну школу, яка у 1881 році стала однокласним училищем.

Агроном земства Михайло Багрій організував у селі дослідну лабораторію.

На початку XX століття Дашківці входили до Осламівської волості Ушицького повіту. Тут нараховувалося 298 дворів, проживав 1331 житель. Землею у кількості 450 десятин володіла графиня Литоніиа І Іружинська, 122 десятинами дворянка Лнна Ягмін і 1603 десятини належали селянському товариству, окремим селянам.

До середини січня 1921 року в с. Дашківці керував ревком. У

другій половині січня 1921 року відбулися вибори до сільської ради.

У період непу сільська рада дбала про відбудову сільського гос-

11 од аре і в а, ліквідацію неписьменності. Важкі часи на-сгали уже в період колек-т и в і з а ц і ї сільського господарства. Підтиском ка-рально-ренре-с и в н и х органів активісти сільради змушені були проводити

розкуркулення тих односельчан, які не бажали вступати до колгоспу. Протягом 1930-1934 років з села було депортовано у віддалені північні райони СРСР 21 родину. З метою вилучення хліба активісти сільради проводили подвірні обшуки у селянських господарствах. Проте не в усіх піднімалася рука позбавити односельчан запасів продовольства. Ось чому у постанові бюро Вінницького обкому КП(б)У „Про стан хлібозаготівель у Летичівському районі" від 22 серпня 1932 року Дашковецька сільська рада критикувалася за занижені плани хлібозаготівлі, залишення більшої кількості натуральних фондів до розподілу серед колгоспників.

Напад німецько-фашистських загарбників обірвав мирне житі я селян. Понад 300 земляків воювали на фронтах Великої Вітчизняної війни, з них 189 полягли у боях.

І Іісля визволення району і села Дашковецька сільська рада відновила свою роботу. На сесії, яка відбулася 5 квітня 1944 року, було обрано 11 депутатів, голову і секретаря, затверджено посіійні комісії.

В межах території сільської ради було 655 дворів, 2396 жителів, діяло 3 колгоспи: „Ударник", „Більшовик", „Перемога".

15 квітня 1944 року Дашковецька сільська рада проявила ініціативу зібрати насіння серед населення села для засіву 6 гектарів землі, щоб допомогти сім'ям загиблих фронтовиків.

У післявоєнні роки сільська рада працювала над виконанням фінансових планів, військового податку, реалізацією державної позики, патурпоставок молока, м'яса, ясць. Підсумки виконання цих завдань постійно заслуховувались на засіданнях виконкому, сесіях сільської ради.

В 1950 році відбулося об'єднання трьох колгоспів в один „Зоря комунізму" (згодом його перейменовано у колгосп „Україна" ).

Під час укрупнення районів у 1962 році село Дашківці і сільська рада ввійшли до Ярмолинецького району.

8 грудня 1966 року указом І Ірезидії Верховної Ради УРСР знову утворено Віньковецький район, Дашковецька сільська рада ввійшла до його складу.

З 1966 року до 1980 року колгоспне господарство "Україна" очолював Петро Гаврилович Іваницький, що вивів його у передовики. За ініціативою П.Г. Іваницького в селі побудовано будинок культури, торговельний центр, пам'ятник загиблим воїнам, приміщення господарського значення. За ударну працю на благо Вітчизни П.Г. Іваницького нагороджено орденом Леніна.

У грудні 1972 року до Дашковецької приєднали Зорянську сільську раду. За штатним розписом в раді працювало 7 чоловік, було обрано 44 депутати, сім постійних комісій. В березні 1990року утворено Зорянську сільську раду. З 1982 по 1992рр. Дашковецьку сільську раду очолювала Левкова Зінаїда Никифо-рівна.

Сільська рада керує на своїй території господарським і соц-іально-культурн им будівницт-вом, 'здійснює керівництво підпорядкованими установами, забезпечу! дотримання законів, прав громадян тощо.

На виборах до місцевих рад у березні 2002 року було обрано 15 депутатів, сільського голову Кри-воручка Руелапа Борисовича. Секретарем сільської ради грек скликання підряд депутати обрали Каськову Галину Броніславівну.

Становлення місцевого самоврядування неможливе без депутатів сільської ради, які проявляють постійну турботу про добробут жителів, соціально-екоиомічний розвиток села.

З 1983 по 1998 роки агрофірму "Україна" очолював Рибак Анатолій Васильович. За роки керівництва було зміцнено матеріально-технічну базу господарства, до села підведено природний газ, побудовано школу і церкву.

З 1998 року А.В. Рибак працює головою комітету з питань садівництва, виноградарства та виноробної промисловості України.

В результаті земельної реформи на базі колишньої агрофірми „Україна" створено Товариство з обмеженою відповідальністю .Лан", яке очолив вмілий організатор сільськогосподарського виробництва, депутат районної ради Михайло Іванович Сухар. Після призначення в 2003 році М.І. Сухаря головою Ново-ушицької райдержадміністрації ТОВ „Лан" очолив Карастоя-нов Григорій Опанасович.

Багато зусиль для розвитку села доклали голови сільської ради попередніх скликань Іванов В.М., Струк І.С., Левкова З.Н.,

Хуухка А.А.; секретарі попередніх скликань Закшевська Т.Г., Гладун М.В.; ветерани колгоспної праці: ланкові - Бя-лик С.С., Дуплій М.А., Григор-'єва М.В., Гречаник Н.М., Міхалина Г.С.; бригадири -Бойко М.А., Свідерок П.М.; механізатори - Вітвіцький А.П., Гречаник II.Д.; голови колгоспу - Іваницький II.Г., Масний С . М . ; тваринники А ндрухова

М.Я., Гаврилюк З.С., Вовк М.Г.; будівельники - Смаровоз В.І., Кравець І.А., Репецький М.Г.; ковалі - Щипковський А.. Струк И.; зоотехніки - Побережний І.М., Масний М.С.

Духовно-культурному піднесенню селян своєю багаторічною працею сприяли вчителі - відмінники народної освіти Мельник Г.С., Токар М.С, Іванова Г.В., Волкова В.М., Муляр МЛІ., Лісо-горець С.В., бібліотекар Шаргало Г.В.

Ефективну медичну допомогу людям протягом багатьох років надавали медичні працівники - Струк І.С., Шаргало Н.Ф., Вальчук В.А.

На території сучасної сільської ради діє ТОВ «Лан» (Карастоянов Г.О.), будинок культури (КовальВ.І.), бібліотека (Грицак В.М.), фельдшерсько-акушерський пункт (Струк І.С.).

До складу сільської ради обрано 15 депутатів, із них: 1 1 - працівники сільського господарства, 3 - вчителі, І - медичний працівник.

В роки незалежності України активно проявили себе в господарських і громадських справах депутати Садлій Г.В., Коваль Т.Д., Музика 1.1.

Із села вийшли такі знамениті люди: Шпак Василь Федорович - народний депутат України; Шпак Петро Федорович - колиішіій міністр геології УРСР; Рибак Анатолій Васильович - голова Комітету з питань садівництва, виноградарства та виноробної промисловості України; Пав-люк В.В. - професор Львівського державного національного університету ім. І.Франка.