Село Грим'ячка розташоване за 18 км від райцентру і за 45
км від залізничної станції.
До складу сільської ради входить одне село.
Загальна територія - 3247 га, орної землі - 1507 га.
Населення - 837 чол., з них чоловіків - 359, жінок - 478,
пенсіонерів - 457, школярів - 97.
Сільський голова - Берук Олексій Миколайович, українець,
1965 року народження, освіта вища, вчений агроном.
Секретар сільської ради - Станіславчук Ніна Степанівна,
українка, 1963 року народження, освіта вища, зооінженер.
Вперше Грим'ячка згадується в історичних документах у
1404 році. її назва походить від староруського слова "грем'яч" -
джерело, що гече з характерним шумом. У 1450 році село було подароване
новозбудованому у Зінькові домініканському костьолу. Жителі села сплачували
йому чинш зерном, різноманітними продуктами тваринництва, медом, конопляною
пряжею. У роки руїни населення Грим'ячки, рятуючись, втекло на Волинь,
Слобожанщину. Лише на початку ХУІІ1 ст. Грим"ячка стала відроджуватись. З
цією метою польська влада надала жителям села численні свободи. Було скасовано
панщину, звільнено від сплати чиншу.
Але так гривало недовго. Село знову було передано
Зіньківсько-му домініканському костьолу, який крім економічного поневолення
посилив національний і релігійний гніт. Його жителі були примусово повернуті в
католицизм. І І,е стало причиною активної участі жителів Грим'ячки у
гайдамацькому повстанні 1734 року.
Після входження Поділля до складу Російської імперії
царський уряд конфіскував маєтки, що належали Зіньківському костьолу, і
підпорядкував їх Подільській казенній палаті. Грим'ячка стала казенним селом,
а її мешканці - державними селянами. Формально вони були вільними, але змушені
були сплачувати держоб-рок, виконувати різноманітні повинності.
У 1863 році державні селяни здобули право переходити на
викуп. Але оскільки викупні на землі були вищі за оброк, переважна більшість
жителів Грим'ячки відмовилася викупляти наділи. Вони виплачували оброк до 1885
року, коли уряд прийняв закон про обов'язкове переведення державних селян на
викуп. За даними А. Крилова, у 1905 році в Грим'ячці нараховувалося 330 дворів,
2135 жителів. У 1908 році тут вже проживало 2,4 тис. жителів.
1921 року в селі створено першу раду селянських
депутатів. Грим'яцька сільська рада була підпорядкована Зіньківському райвиконкому.
Коли Зіньківський район було ліквідовано, його територія приєднана до
Затонського (Віньковецького) району (З І жовтня 1927 року).
В грудні 1939 року було проведено вибори до рад усіх
рівнів. Перша сесія першого скликання Грим'яцької ради відбулась на початку
січня 1940 року. Було обрано голову і секретаря, виконавчий комітет,
затверджено секції.
В липні 1941 року село окупували фашистські загарбники.
Понад 570 земляків воювали на фронтах Великої Вітчизняної
війни. 277 жителів села загинули на полях битв за свободу.
На початку квітня 1944 року сільська рада відновила свою
роботу і наполегливо працювала над виконанням фінансових планів, реалізацією
державної позики, виконанням військового податку, натурпоставок
сільськогосподарської продукції, відбудовою народного господарства,
зруйнованого війною.
Після завершення Великої Вітчизняної війни до села
повернулося багато воїнів-фронтовиків, на грудях яких були високі фронтові
нагороди. Серед них - С.Д. Папаш, нагороджений орденами Олександра Невського,
Червоного Прапора, Червоної Зірки,
Вітчизняної війни 1-го і 2-го ступенів, М.Г. Гаврішко -
орденом Червоного Прапора, Вітчизняної війни 1-го і 2-го ступенів.
1950 року три грим'яцькі колгоспи (ім. І Іетровського,
"Ударник", "Більшовик") були об'єднані в один - "Комуніст".
В 1953 році колгосп зібрав високий для тих років урожай
зернових-по 18,3 ц/га. Але ще кращих успіхів господарство стало добиватись
після обрання в лютому 1954 року головою М.Г'. І'аврі-шка. Головою колгоспу він
пропрацював 18 років. За цей час значно зросли врожаї сільськогосподарських
культур. В 1958 році за досягнуті успіхи М.Г. Гаврішко був нагороджений орденом
Трудового Червоного І Іра-пора. Грим'яцькі хлібороби в 1967 році виростили на
своїх суглинкових землях в середньому по 26,1 ц/га зернових і по 28,7 ц/ га
пшениці. Це був найвищий урожай за всю попередню історію колгоспів району. За
високі показники в господарюванні голову колгоспу в 1971 році нагороджено
другим орденом Трудового Червоного Прапора.
Особливу увагу сільська влада і правління колгоспу
приділяли школі, яку більше 30 років очолював талановитий організатор,
чудовий педагог О.Я. Куровський. В 1970 році виробнича учнівська бригада
Грим'яцької школи була нагороджена Почесною грамотою Президії Верховної Ради
УРСР.
Відповідно до постанови грудневого (1962р.) Пленуму ЦК
КПРС, Президії Верховної Ради УРСР 30 грудня 1962 року видано Указ про укрупнення
сільських районів. Віньковецький район був ліквідований. Грим'яцька сільська
рада увійшла до Ярмо-линецького району.
Вгрудні 1966 рокуУказомПрезидії ВерховноїРадиУРСРвідновлено Віньковецькийрайон, Грим'яцька сільськарадаувійшладойогоскладу. В 1970-80 роках, завдякиініціативі головисільськоїрадиСтоляраІвана Олексійовича, булозбудованонове приміщеннясільськоїради.
Зачас, коликолгоспом "Комуніст" керувавШевчукМиколаМихайлович, зміцніламатеріально-технічнабаза господарства, побудовано 6 приміщень дляВРХ. Благоустроюсела, будівництвудорігсприявголоваСавицькийСтепанСтепанович.
У
1992 роцівселіГрим"ячкаколгосп "Комуніст" реорганізовановколективнесільськогосподарськепідприємство "Мир", створенофермерське (селянське) господарство "Вікторія", проведено приватизаціюприсадибнихземельнихділянок, розпайованаколективнавласність.
НабазіКСІІ "Мир" 2000 рокустворенооренднеприватне підприємство "Світоч", атакожфермерськігосподарства: "ІІекіар",
"Вербеччипа", "Росток".